Ще минулої зими, не на жарт захопившись дослідженням звичаїв українського народу, голова Шполянської районної організації «Союз українок» Тетяна Ільченко замислила не просто докласти руку до відродження цих самих традицій, а створити для рідного краю справжнісінький оберіг, який би мав енергетичну силу та захищав краян від усіляких негативних проявів сучасності.
Перелиставши гори літератури, Тетяна Миколаївна дійшла висновку, що сильнішого оберегу, ніж вишитий рушник, для українців просто не буває. Адже вишиваючи, майстиня вкладає у виріб не лише своє вміння, а й надає вишивці містичного змісту, заряджаючи її позитивною енергією — своєю та своїх предків (жодна вишивка не обходиться без давніх традиційних узорів чи хоча б їх мотивів).
Разом з вишивальницями, яких згуртувала навколо себе Тетяна Миколаївна, вирішили вишивати рушник. Подумавши, визначилися і з його розмірами — 7 метрів на 70 сантиметрів. Розміри не випадкові — саме за сім днів Бог створив світ, сім нот, сім кольорів веселки, сім чудес світу тощо. Якщо вже вирішили робити оберіг, то треба його створювати за всіма правилами, максимально враховуючи вплив різних факторів.
Рушник виготовлятимуть майстрині з усіх сіл Шполянського району. Сьогодні, 23 січня, оберіг, на якому вишито перші його елементи — центральна частина, а також один з країв — шполянська майстриня Олена Остапенко передала виріб майстриням Веселого Кута та Антонівки для продовження роботи.
Ескіз рушника в натуральну величину виготовляла шполянська майстриня, колишній контролер швейної фабрики, Валентина Федорівна Борозніченко виготовляла майже два місяці. Передбачається, що на рушнику буде вишито герби Шполи та 36 населених пунктів Шполянського району, включаючи села, які перебувають на межі зникнення; а також елементи, які несуть інформацію про наш район. Таким, зокрема, є логотип ТМ Жайвір. По-перше, Шполянський завод продтоварів — найбільше підприємство району, а по-друге, саме ТМ Жайвір виділила кошти на придбання усіх матеріалів для створення Оберегу Шполянщини.
Готовий ескіз передали іншим небайдужим шполянам, Оксані Володимирівні Бойко та її синові, який за допомогою спеціальної комп’ютерної прграми перевів зображення в схеми для вишивання. Олена Іванівна Остапенко перенесла зображення на тканину, вносячи необхідні корективи, і вже потім разом із допоміжними матеріалами рушник пішов «гуляти» селами та набиратися отієї самої позитивної енергетики, яка і має оберігати мешканців Шполянщини від недобрих вчинків, намірів і подій. Рушник ще тільки почав свою подорож і майже не «заселений» вишитими знаками, тож якщо ви маєте свої пропозиції щодо виготовлення Оберегу Шполянщини, надсилайте їх нам на сайт, вони обов’язково будуть передані організаторам, адже ми беремо безпосередню участь у створенні цього магічного виробу. До цього процесу можете долучитися й Ви. | |  Олена Остапенко передає рушник веселокутській та антонівській майстриням |
